Тема: Лишайники. Значення лишайників у природі та житті людини.

Мета: сформувати у школярів поняття про лишайники, про особливості їх будови на основі здобутих знань про водорості та гриби; показати значення лишайників у природі та житті людини, закріпити вміння розпізнавати, порівнювати, аналізувати; виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Тип уроку: формування і засвоєння нових знань.

Обладнання: таблиці « Лишайники», «Будова лишайників», мультимедійна презентація.   

Хід уроку

I. Організаційний.
        II. Актуалізація опорних знань.

Методичний прийом « Чомучка».

ІII. Перевірка д.з.

Диференційовані тестові завдання.

IV.Вивчення нового матеріалу

Мотивація навчальної діяльності.

В одній із легенд розповідається те, як у безплідній пустелі люди, виснажені голодом і важким переходом, побачили на землі масу дрібних сухих крупинок, подібних на манку (манна крупа). Наситившись цими крупинками, люди здобули сили, які дозволили їм закінчити важкий шлях. Знахідку вони нарекли манною небесною, надавши їй магічної слави. Припускають, що крупинки, про які розказано в легенді, це їстівний лишайник, сірі грудочки, якого вітер перекочує по пустелях Африки, Середньої Азії. Але тепер у ХХІ столітті навіть учень звичайної школи знає, що манна небесна, яка описана в Біблії, як диво Боже, є просто їстівним лишайником.

Розповідь учителя

Лишайники — організми, що з'явилися внаслідок симбіозу грибів із водоростями або ціанобактеріями. Гриб утворює основу тіла лишайника, а клітини водорості містяться всередині. Водорість здатна до фотосинтезу й постачає грибу поживні речовини, а він захищає її від несприятливих зовнішніх факторів.

Лишайники примітні невибагливістю до умов існування: вони переносять холод, спеку і майже повне висихання, але сильно потерпають від забруднення. Ростуть дуже повільно (часто менше міліметра за рік). Деякі з них живуть настільки довго, що входять до числа найстаріших живих організмів планети. Відомо біля 20 000 видів лишайників.

Тіло лишайника складається з гіфів гриба (що утворюють його основу, зокрема зовнішні — коркові — шари) і водоростей. Грибний компонент лишайника називається мікобіонтом, а водоростевий — фікобіонтом.

Розрізняють такі форми тіла лишайників:

коркові, або накипні — мають вигляд накипу (тонкої кірки);

листуваті — округлі пластини, що виростають до 5-6 сантиметрів;

кущисті — стеблоподібна слань у вигляді кущиків, гриви (довжиною до 50 сантиметрів).

До субстрату (каміння, ґрунт, дерева) лишайники прикріплюються ризоїдами.

Лишайники примітні високою стійкістю до несприятливих умов, особливо висихання, а також екстремальних значень температури та опромінення, в тому числі жорсткого. Дослідження на Міжнародній космічній станції показали, що лишайник виду Xanthoria elegans у більшості випадків виживає після півторарічного перебування у відкритому космосі.

Лишайники чутливі до забруднення. Деякі їх види зникають навіть при малому забрудненні повітря, і тому слугують біоіндикаторами.

Завдяки великій витривалості лишайники є першими організмами, що заселяють голе каміння. При цьому вони сприяють вивітрюванню гірських порід та ґрунтоутворенню. Лишайниково-рослинні угрупування з домінуванням лишайників вкривають 6 % земного суходолу. Лишайники нагромаджують біомасу і є кормом для тварин (ягель). Деякі є сировиною для хімічної та фармацевтичної промисловостей (евернія, цетрарія), їжею людини (цетрарія ісландська), парфумерії. Через дуже малу швидкість росту та високу чутливість до забруднення чимало лишайників потребують охорони.

V. Закріплення матеріалу.

Методичний прийом «Доміно».

VI. Підсумки уроку.

VII. Домашнє завдання.